До конкурсу долучитися тому,що дуже люблю своє місто, його людей, історію, маю низку своїх літературних замальовок, епізодів про свою малу батьківщину. Після публікацій деяких з них багато моїх земляків висловлювали вдячність, просили писати ще, давали свої поради і пропонували сюжети. Я переконалась, що це комусь потрібно і, думаю, що цей конкурс є публічною презентацією літературних здібностей наших краян.
Для мене бурштин є символом сонця, краси, гармонії, мого Полісся. Люблю бурштинові прикраси, картини, оздобленні цим каменем, захоплююсь експозиціями музею бурштину, що в Рівному, слідкую за літературними творами, де цей поліський діамант переливається різними гранями. Колись давно прочитала драму «Бурштинове намисто» В.Пінчука, була вражена, а «Легенда про бурштин» Л.Гольонко, яка з'явилася недавно, стала для мене покликом до дії і разом з учнями ми зробили її театральну інсценізацію. Успіх був приголомшливий!
А ще, як вчитель, я бачу щодня як учні-старателі приходять на уроки після тієї чорної нелегальної праці. У них свій світ, своя мораль, навіть мова. (Зібрала навіть словничок старателів, суржик цієї субкультури).
Серце стискує від думки, що ці молоді хлопці гублять своє здоров’я, топчуть принципи і віковічні устої людської моралі, нищать рідну землю… Я, як і багато небайдужих людей, хочу, щоб поліський бурштин приносив світло, радість, достаток і щасливе життя в кожну родину. Тому і цікава мені «бурштинова тематика».
Від конкурсу чекаю позитивних результатів, як продовження багатих творчих традицій літератури рідного краю. Особливо хочеться в сьогоденні дописати сторінки однієї з улюблених моїх книг «Поліщуки» Бориса Шведа.
Адже творчість цього письменника з мого міста стала для мене точкою відліку літературного марафону Сарненщини. Я розробила і провела авторський урок «Очерет йому був за колиску» (за повістю Б. Шведа «Поліщуки»), разом з учнями ми побували в краєзнавчому музеї м. Сарни, де зняли аматорський фільм про письменника, досліджували поліські діалекти, творчість народного гурту «Троян», здобутки талановитих умільців нашого краю. Все це стало яскравими декораціями та багатою палітрою уроку і дало свої дієві наслідки: учні зацікавились літературою рідного краю, спробували писати самі.
А ще у нас була захоплююча зустріч – «Поети – то художники любові», урок у музеї – «День поезії – це завжди неповторність», таким чином ми разом зі своїми вихованцями презентуємо і поширюємо серед молоді надбання літератури Рівненщини.
Я думаю що у нашому бурштиновому краї є не тільки багато покладів сонячного каменю, а і літературних талантів, для яких потрібна гідна та ошатна оправа - видані збірки, альманахи, публікації.
>Тамара Киреєва працює викладачкою у ВПУ-22 м. Сарни. "За фахом – філолог, за покликанням – вчитель, за станом душі – романтик і лірик.
Своє призначення бачу: сіяти «розумне, добре і вічне» в душі і серця молодих українців в ім’я процвітання нашої держави".
Читайте невдовзі її текст "Поліські мотиви в мелодії часу" на цьому сайті проекту.
Немає коментарів:
Дописати коментар