Галина Максимів: «За цією збіркою в школах можна буде вивчати історію»

«Одного разу, як іще день і не благословився, Світлан вийшов до Горині і в тихій заплаві… найбільшого бобра вполював… Гостра стріла пробила йому шию. Бобер здригнувся, ліс охнув… А далі Світлан звично вже знімав боброву шкуру, швидко і бе зарубин, без великих зусиль. «Буде чим князівським биричам податок заплатити…» , – подумав втішно. Вже збирався боброве хутро закинути на плечі, як почув тріск гілок… Ні , не звір то… бо звір йде напролом. А це …хтось ступає ледь чутно… – Дівчина-Весна…– прошепотів і завмер…»

 - Це уривок з твору, яким я долучилася до прослави поліського краю. А називається він «Соколиний човен». Передумовою створення було газетне повідомлення про те, що влітку 2013 року біля села Чудель Сарненського району найдено рибалками древній човен. Настільки древній, що пам’ятний певне ще Київській Русі. 

На сайті «Літцентр» я прочитала інформацію і вирішила долучитися до конкурсу короткої прози «Бурштиновий край. Сарненщина» Благо, творчий задум був, натхнення теж, тож невдовзі подала «Соколиний човен» на розгляд журі. Звісно, що окрім давньої історії, цікавила мене і «бурштинова» тематика, але в не контексті сьогодення. Хоч вважаю, що сьогоднішні події довкола бурштину і бурштинокопачів це також історія поліського краю. Але не за неї наші батьки і діди гинули під час Другої світової війни, в окопах і криївках, і не за таку Україну зібралися в Києві два Майдани, а нині лиється кров українців на неоголошеній війні. 

Які були мої очікування від конкурсу і взагалі враження? Очікування були такі, що твір прочитає журі, що можливо він потрапить до збірника, видання якого анонсувалось. Враження були не надто обнадійливими. Довга мовчанка, хоча і оперативно відповіли, що твори отримали. А потім… потім я прочитала листа п.Ярослава. Одного. Другого. І я зрозуміла одне: нам бракує підтримки. На жаль, поки що її немає. Полісся – край небідний. То чи не личило б долучитись до видання обласній державній адміністрації, обласній організації НСПУ? Втішає, що рукопис збірки має рецензію від письменника та проректора Острозької Академії, Петра Кралюка та лауреатки Шевченківської премії Галини Пагутяк. Будемо надіятись, що таки пройде рукопис конкурс і отримає видання книги фінансування від Рівненської ОДА. Бо ця книга направду буде дуже корисна бібліотекам, дітям і дорослим. За її творами в школах можна б вивчати історію краю. 

Моя думка про літературу краю області/району, до якого маю відношення. Що тут можна змінити? Прикарпаття має талановитих письменників і поетів, має багато цікавих книг і авторів. Патріотом видавничої справи і дуже чесним і порядним видавцем є Василь Карп’юк. Одним з кращих літературно-мистецьких журналів країни є «Перевал». Але я хоч родом з Івано-Франківщини, живу в Долині, проте тяжію більше до літературного кола львів’ян. З містом Лева мене поєднує багато спільного, зокрема 15 років міцної дружби. 

Чи підтримують видання книг місцеві посадовці й урядники? Підтримують. Але в більшій мірі ті, хто знає ціну книги. Наприклад, міський голова Долини Володимир Гаразд дуже багато читає, часто дарує книги гостям міста. Іще – підтримує авторів, котрі пишуть про місто, краєзнавчі видання, історичні дослідження, літературно-мистецькі заходи. Долучається до вагомої підтримки авторських презентацій, а цього річ уже надав фінансування на створення поетичної антології краю, яка в процесі вичитки авторських текстів і верстки. Україна та її уряд після Революції гідності обрали про європейський вектор розвитку. Хотілось би, щоб були «гідними» тих цінностей, що їх мали учасники Євромайдану. Бо на якій ще революції і на яких барикадах ми бачили бібліотеку? Тож уже пора підтримували розвиток літератури і творчі починання авторів, як це робить Європа.

>Галина є журналісткою, редакторкою і перекладачкою з м. Долина (Івано-Франківська область), де ще й працює в міськраді. Їй належать численні літературні нагороди (зокрема за перемогу в ІІІ конкурсі «Новела по-українськи-2015») та публікації в популярних виданнях.
Літературний напрям, в якому працює: магічний реалізм. Науковий напрям в журналістиці: роздержавлення регіональних друкованих ЗМК.